Розділ 37

Привіт, друзі! Це знову я, Філіп – головний пухнастик цієї квартири. Історія сьогодні про справжнє випробування для мого котячого терпіння.

Все почалося з того, що господарка вирішила: “Філіпу треба підстригати кігті!” Я, звісно, відразу зрозумів – нічого доброго з цього не вийде. Вона принесла додому якусь дивну штуку – кігтеріз. Маленький, блискучий, виглядав ніби безпечний, але я знав: це пастка!

Господарка підкликала мене лагідним голосом, але я не з тих, хто ведеться на такі трюки. Я миттєво вислизнув під диван. Вона мене шукала по всій квартирі, але де там – я ж майстер хованок! Навіть мєлкій з Марсіком на руках підключився до пошуків, але я сидів тихо, як мишка (ну, майже).

Потім господарка спробувала підкупити мене смаколиками. “Філіпе, дивись, твої улюблені ласощі!” – казала вона. Але ні, я стійкий, як справжній котячий герой. Хоча... запах був спокусливий.

І тут з'явилася Лізка – сусідська кішка, яка завжди знає все. Вона заглянула у вікно і шепоче:
– Ти що, здався? Дай їм зрозуміти, хто тут головний!
Оце підтримка!

Після кількох невдалих спроб з кігтерізом, господарка зітхнула і сказала:
– Все, з мене досить! Підемо іншим шляхом.

І що ви думаєте? Наступного дня вона принесла мені шикарну когтеточку! Вона така класна, велика, з мотузкою і навіть з м'ячиком, що висить! Я відразу зрозумів – оце вже інша справа. Я почав точити кігті з таким ентузіазмом, що господарка тільки посміхалася. А ще вона наклеїла якісь дивні захисні килимки на мої улюблені місця для дряпання – на диван і крісло. Але я ж кіт з фантазією, знайду нові місця!

Тепер я маю офіційне місце для заточування кігтів і вільні лапи для нових пригод. А кігтеріз? Хай лежить у шухляді – він мене більше не налякає!