Розділ 41
Філіп був справжнім екстремалом. Йому не сиділося на місці – він бігав по підвіконнях, стрибав з шафи на диван, ганявся за уявними ворогами, а головне – обожнював вертикальні поверхні. Як тільки господарі відверталися, Філіп здіймався на задні лапи, вчеплювався в стіну й з граційністю дикого леопарда підіймався вгору. Щоправда, шпалери після цього виглядали так, наче в квартирі пройшлося стадо носорогів із гострими кігтями.
– Філіпе! Скільки можна?! – кричав господар, коли бачив чергові подряпини.
– Мяу, я художник, я так бачу! – з філософським виглядом відповідав Філіп і гордо чухав вухо.
Але терпець господаря урвався. Одного дня він приніс додому величезну посилку. Філіп одразу підбіг, щоб дослідити її, а всередині виявилися… самоклеючі килимки для дряпання! Господар загадково усміхнувся і почав обклеювати ними всю стіну в коридорі, а потім ще й шматок стіни в кімнаті.
Коли все було готове, він поглянув на свій витвір і гордо заявив:
– Ось тобі, Філіпе, справжній скеледром! Лізь, дряпай, хоч догори лапами!
Філіп ошелешено подивився на всю цю красу, а потім спробував зробити пробний заплиг. О, це було ідеально! Він чіплявся за килимки, бігав по вертикальних поверхнях, робив стрімкі спуски й навіть зміг стрибнути з однієї стіни на іншу. Це був справжній котячий рай!
Наступного дня він скликав усіх друзів. Лізка прийшла першою, трохи скептично подивилася на стіну й буркнула:
– Хм, та я і без цього на шафу залізу!
Але варто було їй спробувати один раз – і вона вже весело лазила поруч із Філіпом. Навіть "мєлкій", який спочатку боявся, невдовзі почав з ентузіазмом долати "маршрут". Потім приєдналася сусідська такса Жора, яка хоч і мала короткі лапи, але вирішила теж взяти участь у змаганнях.
– Жоро, ти ж не кіт! – здивувався "мєлкій".
– Мене це не зупинить! – заявила такса і спробувала застрибнути на стіну, але замість цього зачепилася за килимок і зависла на ньому, безпорадно бовтаючи лапами.
А зверху всім заправляв папуга Пірат. Він літав над скеледромом і кричав:
– Вперед, ледарі! Хто перший – той капітан!
І почалося! Всі наввипередки лізли по стінах, змагалися, хто швидше добереться до вершини, а господар із чашкою чаю спостерігав за цим цирком і нарешті був спокійний – його шпалери залишалися цілими.
– Це був геніальний план! – задоволено сказав він дружині.
Але на наступний день до котів завітало козеня з дачі.
– Беее! А мені можна? – запитало воно, зазираючи у квартиру.
– Ой-ой… – тільки й встиг сказати господар, перш ніж козеня радісно стрибнуло на стіну.
Це вже була інша історія… 😄
