Розділ 28

Водохреща було одним із тих днів, коли вся родина вирішила вирушити до ополонки, щоб долучитися до святкових традицій. Філіп, як завжди, не хотів пропустити таку подію. Він уважно спостерігав, як Мєлкій збирав теплі речі, а господиня готувала термос із чаєм. Щойно всі вийшли з дому, Філіп, гордо крокуючи, пішов разом із ними.

На березі озера було гамірно. Люди, загорнувшись у ковдри, сміялися, спілкувалися і готувалися до занурення. Від морозного повітря у Філіпа навіть вуса вкрилися крижинками, але він не зважав. Невеличка компанія друзів Філіпа також приєдналася до свята: тут була Лізка, яка завжди знаходила пригоди, і навіть собака Рекс, що прийшов із сусіднього будинку.

Коли настав момент занурення, всі люди почали один за одним заходити у воду. Мєлкій, дивлячись на це, вигукнув: — Філіпе, ти точно не хочеш спробувати? Вода, мабуть, дуже освіжаюча!

Філіп глянув на Мєлкого так, ніби хотів сказати: "Я подивлюсь, як ти перший зайдеш". Але потім, побачивши, як Лізка наближається до краю ополонки, вирішив підійти ближче. І тут сталося несподіване: зі скрипучого льоду висунула голову велика щука! Вона виглядала настільки здивованою, що Філіп аж відскочив.

— Ти хто? — запитав Філіп, злегка вигинаючи хвіст. — Я щука, — відповіла риба. — Тут завжди так шумно на Водохреща?

Філіп зацікавлено подивився на неї. — А ти тут живеш? Чому не злякалась людей? — Звикла, — зітхнула щука. — Але сьогодні я хотіла просто поспати, а тут знову цей гамір.

Розмова з щукою привернула увагу Лізки та Рекса. Вони всі підійшли ближче, намагаючись роздивитися нову знайому. Мєлкій тим часом зробив кілька фото на телефон і захихотів: — Це найкумедніше Водохреща в нашому житті!

Щука, помітивши, що її фотографують, гордо плавала колами біля ополонки. Філіп врешті наважився спробувати лапою воду. Вона виявилася такою холодною, що він миттєво відскочив назад і вирішив, що зимові купання — це не його стиль. Лізка, навпаки, зацікавлено занурила лапу, але теж швидко передумала.

Після всіх веселощів родина та їхні пухнасті друзі зігрілися гарячим чаєм і повернулися додому. А щука залишилася плисти під льодом, тихо сміючись над тим, які ж кумедні ці наземні істоти.

Філіп, влягаючись у своєму теплому місці вдома, подумав: "Ну і пригоди! Але я точно не риба, щоб плавати взимку". І задоволено замуркотів, готуючись до наступних веселих історій.