Розділ 26

Різдво настало. У домі пахло мандаринами, корицею і свіжою ялинкою, яку ми прикрашали разом із господарями. Під ялинкою вже зібралися пакунки з подарунками, але мене, Філіпа, це мало цікавило. У мене була своя місія — знайти найкращий різдвяний подарунок для кожного.

Спочатку я вирішив розвідати, що відбувається в сусідньому дворі, де жила Лізка. Вона зустріла мене біля паркану, погладжуючи лапою свій хутряний комір. "Що, Філіпе, вже шукаєш пригоди?" — підморгнула вона.

"Я шукаю подарунки," — сказав я і пояснив свій план. Лізка вирішила приєднатися, адже, за її словами, хто краще за кішку може оцінити цінність подарунків.

Ми вирушили до сусідської альтанки, де, як я чув, часто ховають цікаві речі. Там ми знайшли коробку з ялинковими прикрасами. Лізка одразу вчепилася в блискучу гірлянду і вирішила зробити з неї собі шарф.

"Це для Мєлкого," — сказав я. "Він любить все яскраве."

Наступною нашою зупинкою був сарай, де ми натрапили на старого пса Бублика. Він дрімав у своєму куточку, але прокинувся, почувши нас. "Що це ви тут робите?" — буркнув він.

"Шукаємо подарунки!" — відповіла Лізка.

Бублик подумав і витягнув зі свого сховку стару червону ковдру. "Ось, ця ковдра була моєю улюбленою, але тепер вона може зігріти когось іншого," — сказав він.

Ми подякували і вирушили назад до дому.

Повернувшись, ми побачили, що Мєлкій уже розгортає свої подарунки. Його радісний сміх наповнював кімнату. Я поклав перед ним гірлянду, і він одразу ж почав прикрашати себе і Марсика.

Лізка вручила господарям ковдру від Бублика. Вони зворушено подивилися на нас і накрили ковдрою диван, де я зазвичай спав.

І тут я помітив коробку з написом: "Для Філіпа". Відкривши її, я побачив той самий фонтан-поїлку WAUDOG, про який мріяв! Лізка заздрісно пирхнула, але я знав, що вона рада за мене.

Цього Різдва я зрозумів: найкращі подарунки — це увага, тепло і час, проведений разом із тими, кого ти любиш.