Розділ 17
Ранок на дачі почався підозріло. Щойно я, Філіп, вийшов на подвір’я, як усі почали бігати з відрами, шампурами й якимись дивними маринадами. Господар щось активно натирав м’ясо, господиня шукала сірники, а "мєлкій" бігав за козеням із криками:
– Баранчик Шон! Зупинись!
Лізка, як завжди, грала роль мудрого спостерігача, сидячи на паркані й коментуючи:
– Оце буде вистава! Ще й сусіди в гості йдуть.
Сусіди прийшли незабаром, принесли із собою щось смачне – я нюхав, але не міг зрозуміти, що це. "Мєлкій" одразу почав демонструвати козеня, яке тепер уже звикло до свого нового статусу зірки двору.
Шашлик запах так, що я мало не втратив свідомість. Я підійшов ближче до мангалу, почав обходити його з усіх боків, щоб знайти слабке місце для атаки, але тут господар кинув мені суворий погляд:
– Філіпе, навіть не думай!
Я пішов до столу. На стіл, звісно, залізти не дали. Натомість "мєлкій" вирішив почастувати мене огірком, бо "котикам теж треба щось їсти". Огірок?! Вибачте, я котик, а не кролик!
А потім почалося найгірше. Господиня принесла якийсь флакон із написом SUPERIUM.
– А ну ходи сюди, мій хороший! – почала вона солодким голосом.
Я одразу зрозумів, що це пастка. Почав тікати, але куди там! Мене загнали в кут і, поки я протестував, почали пшикати цим дивним спреєм.
– Це для твого ж блага, – говорила господиня. – Захистить тебе від комах і кліщів.
Та які кліщі?! Я – серйозний домашній кіт, а не якийсь там лісовий тигр! Сусідська Лізка реготала з мене так, що мало не впала з паркану. Козеня теж вирішило підтримати загальну атмосферу і почало стрибати навколо мене.
Але найгірше було попереду. Коли мене обробили спреєм, сусідський дід вирішив розповісти про свою "магічну настоянку від бліх". Господар чемно слухав, але по виразу його обличчя було зрозуміло: "Тільки цього ще бракувало".
На вечір все трохи заспокоїлося. Я нарешті зміг відлежатися під гамаком, спостерігаючи, як "мєлкій" знову грається з козеням, а господарі діляться сміхом і шашликом із сусідами.
Спрей, до речі, виявився не таким уже й поганим – комарі дійсно більше не приставали. Але нікому цього не скажу, хай думають, що я ображений. Бо хто знає, що ще вони придумають для мого "блага"... 😊
