Розділ 7
Привіт, мої дорогі читачі! Сьогодні в мене для вас особлива історія про те, як мої люди вирушили на найважливішу місію — обрати мені гідний будиночок. І так, я в цей час був удома, відпочивав, а вони мотались по всьому місту, намагаючись здогадатися, що ж мені, справжньому цінителю затишку, сподобається.
Отже, все починається з того, що господар і господиня вирішили: «Нашому коту потрібен будиночок, щоб він не спав на наших подушках». Ох, звісно, вони думають, що якийсь там будиночок мене зупинить! Але гаразд, подивимось, що вони вигадають. Взяли з собою дрібного — той, звісно, радий будь-якій можливості вирушити в пригоду.
Перш за все вони заїхали у великий зоомагазин на іншому кінці міста. Скільки ж там було різних будиночків! Я навіть уявити не міг, що існує стільки варіантів. Є будиночки як маленькі замки, з вежами та місточками. Є такі, що висять прямо в повітрі — як космічні капсули! Але господарі вирішили, що «нашому коту потрібна простота і затишок».
«Ось цей виглядає непогано», — каже господар, показуючи на щось схоже на маленький намет. Але господиня подивилася на дрібного, який у цей момент вже перевіряв міцність однієї з веж, і сказала: «Філіп точно туди не залізе, занадто низький вхід». І вони пішли далі.
У наступному магазині їм трапився будиночок, який виглядав як дерево з поличками. Дрібний, звісно, відразу поліз наверх, намагаючись «бути як Філіп», як він це називає. Він навіть намагався нявчати і робити вигляд, що точить кігті! Ох, ви б це бачили. Але, на щастя, цей варіант теж не підійшов — «занадто громіздкий», сказали господарі.
А тепер найсмішніше! У третьому магазині вони натрапили на будиночок з повсті, з круглим входом, схожим на ілюмінатор. Господарі вже почали його обговорювати, коли дрібний побачив цей космічний вхід і вирішив, що це його особиста ракета. Мить — і він уже там, і витягти його було неможливо. Сидів всередині, видаючи «космічні звуки», щось на кшталт «Вжух-вжух! Ми полетіли на Марс!»
Господарі, звісно, сміялися, і продавець теж не міг втриматися. Зрештою, вони вирішили, що якщо дрібний схвалив, то і я буду не проти. Так і сталося: вони привезли цей «космічний корабель» додому, розпакували його, і що ви думаєте? Я подивився, як дрібний знову намагався туди залізти, і вирішив, що це моє особисте місце. Стрибнув всередину, вмостився зручно… і знаєте, мені навіть сподобалося!
Тепер у мене є власна повстяна ракета, в якій дрібний іноді намагається грати в космонавта. Але зрештою, це моє укриття, і ніхто не сміє займати моє місце.
Отже, друзі мої, не дарма я залишив вибір на них. Начебто впоралися. Але все одно, спати на подушках — це класика, від якої я не відмовлюся!
